Ян Курдвановський, капрал Крок, Батальйон Хоробрих I

Деконспірація варшавських загонів перед Повстанням

У час, коли совецька армія наближалась до Варшави, у Головному Командуванні забракло двох генералів. Генерал Станіслав Татар, прихильник встановлення контакту з Червоної Армією, власне у випадку повстання, був відісланий весною 1944 р. до Лондона, а генерал Альбін Скрочінський (“Łaszcz”), командир варшавської округи АК, противник підняття повстання в Варшаві, був зміщений з командування 25 липня 1944 р.. Отак, генерал Бур позбувся двох генералів Головного Командування, які репрезентували обережність та здоровий глузд.

Не боротьба з Німцями, які війну вже програвали, була головною метою Повстання, а створення умов для прийняття влади агентами легального Уряду РП в еміграції. Щоби цього досягти, належало розпочати бої з німецьким гарнізоном і звільнити від нього місто, щоби привітати Росіян у стані господарів та унеможливити інсценування в Столиці уряду від Сталіна. ... Читати далі »

(УКРАИНИЗАЦИЯ ОБРАЗОВАНИЯ-ПЕРВЫЕ ИТОГИ)

Почти год прошел с того момента, когда одна из общественных организаций Крыма направила в суд иск о запрете исполнять скандальный указ министерства образования Украины о повальной украинизации образования.

Строго говоря иск базировался на чисто юридических формальностях, исключающих использование незарегистрированного в органах юстиции и не опубликованного приказа. Закон гласит, что использовать нормативно-правовые акты министерств и ведомств до их регистрации в министерстве юстиции Украины запрещено. Зарегистрировать свой приказ министр не может, т.к. он противоречит сразу многим положениям законов Украины, так и международным нормам.

Летом 2008 года после начала рассмотрения иска в суде, Крымские чиновники действительно запретили выполнять приказ в учреждениях образования, но дальше этого дело не пошло - у истцов не оказалось ни одного <<потерпевшего>> , готового придти в суд и заявить о нарушении своих прав. За предел... Читати далі »

Науковці Служби безпеки розсекречують документи про “Биківнянський архіпелаг” (сумний аналог Архіпелагу ГУЛАГ) – 18 місць по всій Україні, де системно і цілеспрямовано знищували учасників визвольного руху та неугодних комуністичній владі. Ці місця ретельно маскували, імена жертв засекречували, виконавців, аби приховати масштаби репресій, часто знищували “в наступній партії”.

14 травня 2009 року в Прес-центрі Служби безпеки України відбулись громадські слухання “Трагедія Биківні: як це було”, на яких виступили співробітник ГДА СБУ д.і.н, професор Василь Даниленко, старший науковий співробітник Інституту історії України НАНУ Олег Бажан, Голова Київського обласного товариства “Меморіал” Роман Круцик.

Василь Даниленко повідомив, що СБУ на даний момент встановила прізвища 14 191 особи, яким було винесено вироки в Києві та які захоронені в Биківні. “Ми стверджуємо, що вибір місця під масові захоронення в Биківні – не випадковість, а передбачена та спланована дія” – наголосив Василь Д... Читати далі »

У новенькій церкві святого Миколая затишно і тепло. Незважаючи на нібито скромний розмір церковці, вмістилися в ній усі понад сто учасників урочистостей з нагоди річниці Івана Мазепи. Священик відслужив литію за гетьманом, просячи небеса помилувати душу цієї неординарної, яскравої постаті, що залишила по собі храми на землі і поклик волелюбства в людських серцях.

Церква святого Миколая — у пам’ять гетьмана Мазепи. Бо стоїть неподалік того місця, де 300 років тому гетьман побудував таку ж власним коштом. У 1932–му її зруйнували більшовики. А минулого року відбудували білоцерківські козаки. «Гетьманську» церкву освятили на Покрову, 14 жовтня.

«Ми вже кілька років міркували, як би відродити храм, — розповідає верховний отаман Білоцерківської Січі Андрій Дрофа, генеральний директор Білоцерківського будівельного комбінату. — А в травні минулого року поїхали у Румунію, в місто Га... Читати далі »

Ще на початку далеких 70-х років минулого століття наш земляк Олекса Тихий писав: "Рідну мову повинна берегти кожна людина. Умирає мова - умирає культура. Умирає культура - припиняється прогрес" Він любив донеччину, але писав й таке: "Донеччина це шоста частина всього насенення УССР. Її культурний та національний розвиток може послужити або гарним прикладом для всієї України, або ганебним, холероподібним... І в другому випадку ганьба та прокляття впадуть на голови кожного з нас, донбасівців"...

Всеукраїнське товариство „Просвіта” ім. Тараса Шевченка
Донецька обласна організація
...................................................................................................................................
83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24, т.337-19-45,т.ф.337-23-48,8(067) 757-17-07, ОКПО- 23354278п/ р № 260051503472 в ДОФ Укрсоцбанку, МФО 334011, ел. пошта: ruta@irismedia.org
...................................................................... Читати далі »

Якось неярко та тихо минув у Бахмуті той день - 4 березня, день, коли народився лицар української пісні Володимир Михайлович Івасюк.

Володимир Михайлович Івасюк (04.03.1949–22.05.1979) — видатний український композитор і поет. Один із основоположників української естрадної музики. Автор ста семи пісень, п’ятдесяти трьох інструментальних творів, музики до кількох спектаклів. Був професійним медиком та скрипалем, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі. Майстерно ... Читати далі »